Річниця Куренівської трагедії

FILE Фотографія карти, на якій чорними цятками замальовані повністю зруйновані будинки, після катастрофи, що трапилася в Києві на Куренівці, у понеділок, 13 березня 1961 р. Цього дня, в результаті прориву захисної греблі, спорудженої для виробництва замиву Бабиного Яру, водою і розмитим ґрунтом була затоплена частина території, прилеглої до вулиці їм. Фрунзе в районі трамвайного парку ім. Красіна. Прорив греблі стався о 6 год. 45 хв. За півтори години її розмило вже в багатьох місцях, а о 9 год. 20 хв. - прорвало. Перша висота селевого валу, або ”лавини”, досягла 14 м (висота 4-поверхового будинку), а швидкість склала майже 5 м/с. О 9 год. 30 хв. пульпа дісталася Куренівки, знищивши площу майже 30 га. Поступово рідка маса стала твердою, як камінь. Вже у такому вигляді її висота досягала трьох метрів. До 10 години ранку потік води зупинився. Внаслідок затоплення було зруйновано 68 житлових і 13 адміністративно-виробничих будівель. Стали непридатними для проживання 298 житлових квартир, зокрема 163 - в приватному домоволодінні, в якому мешкали 353 сім’ї із загальною кількістю 1 228 осіб. Було евакуйовано 800 чоловік, із них 117 – таких, що постраждали. Витягнуто 25 трупів, в числі яких 4 чоловіки, 19 жінок і двоє дітей. 15 трупів не впізнано. 25 га площі опинилися під 3-метровим шаром пульпи. За наявними даними, в результаті катастрофи 145 осіб загинуло, 143 - поранено. Знищені трамвайне депо ім. Красіна, склади і дві фабрики. Тривалий час власті Києва замовчували цю подію. 47 років тому чиновники й відповідальні працівники КДБ, судів і прокуратури, які очолювали слідчі комісії з розслідування причин аварії, давали підписку ”про нерозголошування причин і наслідків” жахливої катастрофи. У четвер, 13 березня 2008 р. минає 47 років з дня трагедії. Фото надано прес-службою СБУ України / архів СБУ / УНІАН