Мешканка гуртожитку

Мешканка гуртожитку заводу “Ленінська кузня” за адресою вул. Сурикова, 5 дивиться у вікно, у той час її сусіди “тримають оборону” в дверях гуртожитку, намагаючись не пустити всередину судових виконавців, у Києві, у четвер, 3 квітня 2008 р. У цей день судові виконавці мали розпочати примусове виселення мешканців гуртожитку згідно рішення суду, але не змогли прорвати “кордон”. Ще у 2004 році мешканці гуртожитку дізналися, що адміністрація заводу у судовому порядку вимагає їхнього виселення, мотивуючи тим, що наприкінці ”епохи розвиненого соціалізму” вони вселилися туди незаконно. Спочатку про надання іншого житла мови не йшло. Потім адміністрація пропонувала мешканцям переїхати в інші гуртожитки, але без ордерів і без прописки. Жителі стверджують, що живуть у будинку на законних підставах: при поселенні їм видавали ордери. Тоді там жило 48 сімей теперішніх і колишніх працівників ”Ленінської кузні”. З 2004 р мешканці з перемінним успіхом боролися за своє право жити у будинку, який, як з’ясувалося, не є гуртожитком, що відкриває мешканцям житлової споруди шлях до її приватизації. Адміністрація заводу “Ленінська кузня” наголошує, що ситуація навколо будинку є нічим іншим, як спробою мешканців нажитися на приватизації житлової площі, яка не підлягає приватизації, в той час як мешканці будинку стверджують, що адміністрація заводу прагне дорого продати будівлю, розташовану у вигідному місці. Фото Сергія Светлицького / УНІАН