У Борщеві відбулося перепоховання останків 24-х захисників Києва

У Борщеві 22 червня відбулося перепоховання 24-х захисників Києва

На меморіалі «Атакуючий солдат» у м. Борщів 22 червня з військовими та християнськими почестями перепоховали захисників Київщини, що загинули у Баришівському котлі у вересні 1941 року. Вони були знайдені пошуковцями ВГО «Союз «Народна пам’ять» під час Пошукової Вахти «Пам’ять жива!», що тривала у Баришівському районі з 14 по 22 червня цього року. Перепоховання, приурочене до скорботної річниці початку Великої Вітчизняної війни, зібрало пошуковців, ветеранів, представників місцевої громади та органів влади.

Двох із 24-х загиблих, яких сьогодні перепоховали на меморіалі в Борщеві, пошуковцям вдалося ідентифікувати. Це сержант Гаврилов, особу якого встановили за написом на флязі, а звання – за сержантськими петлицями. Його ім’я та подробиці біографії пошуковці будуть встановлювати найближчим часом, а також спробують розшукати родичів.

Долю знайденого раніше сержанта Михайла Литовченка вдалося встановити достеменно та навіть розшукати його родичів. Уродженець Дніпропетровщини був талановитим музикантом, навчався в Київській консерваторії. У 1939 році був призваний до лав Червоної Армії та з 1941 року вважався зниклим безвісти. З Дніпропетровська на церемонію перепоховання приїхала племінниця Михайла Ілліча Валентина Федянович, її донька Ірина та онук молодшого брата загиблого Дмитро Яковенко.

Пошуковці урочисто передали родичам Михайла Литовченка знайдені поруч з ним особисті речі: ґудзики з його гімнастерки, значок музиканта у вигляді ліри, «смертний медальйон» та інші.

«Мати Михайла все життя вірила, що її син не зник без звістки, ми довго шукали його, писали багато запитів, але не отримували жодної відповіді, - розповіла племінниця М. Литовченка Валентина, - Батьки так і померли, нічого не дізнавшись про долю сина. Коли нам повідомили, що М. Литовченко знайшовся під Києвом, ми були дуже раді та здивовані, що через стільки часу його знайшли, встановили ім’я і розшукали нас. Величезне спасибі та низький уклін пошуковцям, які зробили пошук загиблих солдатів справою свого життя».

«Навіть через 70 років родичі загиблих та зниклих безвісти солдатів не втрачають надії знайти своїх героїв. Ми працюємо на колишніх полях битв задля того, щоб вирвати із забуття ще хоча б одного бійця, повернути ім’я, розповісти рідним про останні дні життя героя, - сказав голова правління ВГО «Союз «Народна пам’ять» Ярослав Жилкін. - Вдячність рідних та усвідомлення того, що душі загиблих нарешті знайшли спокій – це найкраща винагорода за нашу роботу. Велике спасибі всім колегам-пошуковцям, які взяли участь у Пошуковій Вахті «Пам’ять жива!».

Додаткова інформація http://narodnaiapamiat.wordpress.com/