Прес-конференція в УНІАН: «Приватизація ОПЗ: історія, підготовка до конкурсу і ризики приватизації заводу у 2016 році»

Істотні недоліки, допущені при підготовці до продажу 99,6% акцій великого хімічного підприємства Одеського припортового заводу (ОПЗ), можуть свідчити про його адресну приватизацію в інтересах заздалегідь визначеної певної фізичної або юридичної особи.

Таку думку на прес-конференції в УНІАН висловив віце-президент Центру досліджень корпоративних відносин В'ячеслав Бутко.

«Підготовка до якісної приватизації ОПЗ проведена вкрай невдало. Ми не виключаємо того, що готується адресна приватизація в інтересах якоїсь заздалегідь визначеної фізичної або юридичної особи. ... Це поставить під удар і без того поганий інвестиційний клімат у країні», - сказав він, додавши, що підготовка до приватизації може проходити в інтересах когось з олігархів, наближених до чинної влади.

Бутко також зазначив, що свідченням неякісної підготовки до продажу заводу є непрозорий відбір радника з питань приватизації, яким став швейцарський банк UBS, вибір оцінювача ОПЗ із сумнівною репутацією, неопубліковані результати аудиту, відмова від проведення громадських слухань, зрив зборів акціонерів, закритість інформації про учасників конкурсу, а також неврегульований монопольний статус підприємства на ринку перевалки аміаку.

За його словами, незважаючи на заяви про велику кількість іноземних інтересантів, офіційно жоден з інвесторів не підтвердив своєї участі у приватизації Одеського припортового заводу.

Крім того, проблемою при приватизації ОПЗ є, на думку Бутка, позов компанії бізнесмена Дмитра Фірташа Ostchem до заводу щодо заборгованості в розмірі 193 млн дол.

«193 мільйони доларів - це ще не все. Є ще штрафи і пеня, від яких Ostchem навряд чи відмовиться. З урахуванням цих сум заборгованість в ОПЗ перед компанією близько 240 млн дол., це майже 40% від початкової ціни заводу. ... Борг, може, і не завадить самій приватизації. Але на рішення великих іноземних інституційних інвесторів про участь у конкурсі він, безумовно, вплине», - додав Бутко.

За словами експерта, затягнути процес приватизації ОПЗ може і позов компанії «Нортіма», яка стала переможцем аукціону з продажу заводу в 2009 році.

«Будь-який розсудливий інвестор не захоче судитися з нею, оскілки це дуже затратна і нервова справа. Тим більше, що правова позиція у «Нортіми» досить серйозна і якісна», - сказав він.

Крім того, Бутко звернув увагу на відсутність зобов'язань інвестора щодо надання до проведення конкурсу інвестиційного та бізнес-плану розвитку підприємства, а також на можливість масового звільнення людей всього через півроку після купівлі ОПЗ новим власником.

Присутній на прес-конференції директор Центру антиолігархічної політики Володимир Ларцев зазначив, що підготовка до приватизації ОПЗ є найцинічнішою порівняно з усіма попередніми аналогічними процесами.

«Підготовка до приватизації ОПЗ найцинічніша порівняно з усіма попередніми приватизациями, які були в Україні. Навіть з тими приватизациями, які були за Януковича», - сказав він.

За словами Ларцева, відсутність конкретних інвестиційних та соціальних вимог в умовах приватизації є великим недоліком при підготовці до успішного продажу заводу.

Як повідомляв УНІАН, у червні компанія «Нортіма» заявила, що розцінює спроби інших можливих претендентів брати участь у повторному конкурсі на продаж ОПЗ як посягання на майно компанії, у зв'язку з чим планує притягнути всіх винних до відповідальності.

Компанія також запевнила, що готова йти до кінця у відстоюванні своїх законних інтересів і прав та шукати захисту не лише в українських судах, а й у міжнародних.

В середині травня 2016 року Кабінет міністрів затвердив умови повторної приватизації ОПЗ зі стартовою ціною пакета акцій підприємства в 13,175 млрд грн, або 500 млн доларів. Конкурс з продажу заводу має відбутися 26 липня 2016 року.

Голова Фонду держмайна заявив, що інтерес до повторної приватизації виявили норвезька компанія Yara, американська ІВЕ Trade, Koch Fertilizers, CF Industries і польська Ciech.

Одеський припортовий завод (м. Южне, Одеська обл.) – другий за величиною виробник аміаку і карбаміду і третій – з випуску азотних добрив в Україні. Спеціалізується на перевантаженні хімічної продукції, що надходить з країн СНД на експорт. Завод є монополістом на загальнодержавному ринку спеціалізованих послуг з прийому, охолодження і перевантаження аміаку.